Наталія Тімакова, керівник волонтерського центру Лебединської громади: “Волонтерство – справа благородна”

– Пані Наталю, волонтерство в сьогоденні стало справою і змістом Вашого життя. Як все починалося?

– Я родом із Сум. Але так сталося, що з часом наша сім’я перебралася до Лебедина. Тут закінчила школу №5, педагогічне училище імені А.С.Макаренка. За фахом – психолог. Певний час проживала і працювала керівником менеджерської установи в м. Києві. А з 2015 року почала волонтерити, адже в 2014 році війна розгорілася на сході України. Боронити суверенітет і незалежність держави пішли моя близька людина і друзі. А коли ворог із Росії повномасштабно вдерся в Україну, зі столиці перебралася в рідний Лебедин, де зростала й навчалася. На цей раз вдома, в своєму місті, вирішила зайнятися волонтерством. Звернулася до представників влади – порадили приміщення. Погодилася. Починала, як говорять, з “нуля”.

Використовуючи зв’язки зі столичними волонтерами, з різними громадськими, міжнародними організаціями, почала створювати базу нашого волонтерського центру. Стали приходити до нас за допомогою жінки-переселенці з населених пунктів, де фронтова і прифронтова зони. І не лише за допомогою, а й стали теж волонтерити. Інформація, як кажуть, ланцюжком поширювалася територіальною громадою – і тепер ось утворився колектив волонтерів.

– Вас багато вже?

Чимало. Біля сорока чоловік. Люди різного віку, роду занять, та об’єднує їх одне бажання: допомагати нужденним у цей складний час воєнний час, а особливо – нашим військовим, які відстоюють, виборюють рідну землю, наші міста і села у ворога, що приніс нашим співвітчизникам руйнації, сльози, біль, печаль. Волонтерський рух нині шириться не лише по нашій країні, а й у світі, котрий не байдужий до долі України.

– Більш конкретно розкажіть, чим займаються волонтери очолюваного Вами центру ?

Справ у нас дуже багато. В’яжемо сітки для потреб армії, готуємо різні страви для бійців, шиємо і в’яжемо теплі речі, виготовляємо окопні свічки, формуємо посилки на фронт. До речі, вже відправили нашим бійцям чотири машини з сітками, буржуйками, продуктами, теплими речами, дитячими малюнками хоча б для  краплинки радості в їхніх душах.

А ще до нас навідуються переселенці, які перебралися до Лебедина і громади з небезпечних регіонів нашої держави. Забезпечуємо їх необхідними речами як для маленьких, так і для дорослих.

Вдячні жителям нашої Лебединської громади, які небайдужі до проблем людських. Вони приносять до нашого центру матеріали для сіток, продукти харчування, пусті консервні баночки, що використовуються для встановлення окопник свічок, теплі речі (шкарпетки, рукавиці). Все це необхідне нашим військовим. Благодійну допомогу приймаємо, формуємо у посилки і відправляємо на фронт. А ще для мешканців прифронтових регіонів. Скажімо, нещодавно різдвяні посилки відправили дітям міста Куп’янська, що на Харківщині. У них – дитячі речі, цукерки, а ще малюнки наших дітей із написами: “Не бійтеся! Ми переможемо!”

Логістика в нас налагоджена. Як керівник центру, чітко знаю, хто чого і де потребує.

Нещодавно мені зателефонували знайомі із міста Херсона. Повідали, як бідує одинока безпомічна бабуся, їй би надати допомогу. Я звернулася до своїх друзів із Ізраїльського фонду. Вони поїхали туди, відвезли бабусі їжу, засоби гігієни, медичні засоби. Підтримали її й евакуювали у безпечне місце.

– Пані Наталю, користуючись нагодою, Ви маєте бажання когось відзначити із Вашої волонтерської команди?

– Я би відзначила всіх. Наші волонтери – чуйні і благородні люди, одержимі справою, якою займаються. Добрі слова адресую Ані Фроловій – керівнику Бишкінської групи “Оберіг”, Наталі Касьян – керівнику групи “Бавовна” Лебединського психоневрологічного інтернату, швеї Олені Мусі, Валентину Масюку, Дмитру Миколаєнку, Сергію Касьянову. Взагалі ми гуртом збираємо гроші і купуємо все необхідне для потреб бійців на передовій. У нашому здобутку – вже куплені для української армії автомобіль і старлінк.

Вдячна отцю Михайлу із Московського Бобрика, який з представниками громадських організацій виготовляє буржуйки для фронту. Ніколи не відмовляє у наданні транспорту директор Будинку культури Світлана Маригіна. Вона і весь очолюваний нею колектив переймаються нашими справами і допомагають вирішувати ті чи інші проблеми.

Вдячна всім волонтерам нашого центру. Найтепліші слова адресую наймолодшій дівчинці – Сніжанці Заєць. У свої 11 років вона трудиться, наче бджілка. Встигає і на уроках побувати в режимі онлайн, і чимало волонтерських справ переробити: пересортувати принесені небайдужими людьми речі, сплести сітку, намалювати патріотичні малюнки, збігати на Нову пошту, а ще розвеселити нас своїм привітним словом. Вдячна і її мамі Марині, як за виховання донечки, так і за її волонтерську діяльність. Словом, вдячна всім.

Користуючись нагодую, звертаюся до жителів міста Лебедина і всієї громади: якщо бажаєте долучитися до волонтерської справи, звертайтеся до мене за телефоном 098-624-08-46 або на електронну адресу ntimakova@ukr.net. Надам вам вичерпну інформацію.

– Дякуємо Вам, Наталю, за спілкування, за благородну справу, яку Ви робите задля наших людей, задля Перемоги. Зичимо Вам доброго здоров’я, успіхів і найшвидшої Перемоги.

Бесідувала Софія Подолян.