Олександра БОРИСЕНКО, одинадцятикласниця Лебединського ЗЗСО №7: «Врятуйте Україну від війни!»

Родина Борисенків — відома у нашому місті. Мама Інна Володимирівна, тато Валентин Миколайович та їхні діти — донька Саша і син Рома мають природній мистецький талант різного спрямування. Вони — активісти культурно-мистецького життя Лебедина. Та на цей раз мова піде про Сашу, адже нещодавно дівчинка повернулася зі США. Як вона туди дісталася, що там відбувалося, які її враження від поїздки — про це розпитаємо в неї самої.

Але спочатку досьє. Олександра Борисенко — вже одинадцятикласниця Лебединського ЗЗСО №7. Скромна, розсудлива, старанна, працелюбна, уважна, врівноважена учениця. Має логічне і творче мислення. Навчається тільки на відмінно, активна та ініціативна у різноманітних заходах, що проводяться в школі й у місті. Має чудові вокальні дані, займається у зразковому вокальному ансамблі «Феєрія» при міському центрі культури та дозвілля, удосконалює хореографію у народному хореографічному колективі «Веселка» при центрі позашкільної освіти, відвідує гурток бісероплетіння при ньому.  Саша очолює Лебединську раду старшокласників «Лідер +», нагороджена грамотою директора ЦПО за результативну участь у мистецьких конкурсах, волонтерську діяльність та активну громадянську позицію.  Вона постійно вдосконалює свій освітній та інтелектуальний рівень, бере участь в олімпіадах , проєктах, конкурсах  різного рівня — від міських до Всеукраїнських та Міжнародних , займає найкращі призові місця, що підтверджується численними грамотами та медалями. Декілька років поспіль Олександра є активним слухачем Малої академії наук України. Цього року нагороджена Дипломом обласного етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту дослідницьких робіт учнів-членів МАН у секції «Літературна творчість» зі збіркою власних віршів. Кілька років поспіль Саша займається науковою діяльністю в секції „Географія”, тож не дивно, що дівчина є переможцем обласного етапу Всеукраїнського конкурсу захисту дослідницьких робіт у секції ГІС та ДЗЗ та отримала диплом ІІІ ступеня у  Всеукраїнському етапі конкурсу такого ж рівня (другий рік поспіль).  Нагороджена Дипломом переможця ІІІ ступеня Всеукраїнського конкурсу екологічних проєктів «Екопогляд», вдруге отримала золоту медаль Genius Olympiad Ukraine у номінації «Креативне письмо» — за визначні досягнення у підготовці проєкту на тему «Врятуйте Україну від війни» і виборола екоквиток, що дав право участі у Глобальному фіналі Олімпіади у складі української команди, що проходив нещодавно у м. Рочестер у США. За успіхи у навчанні в Малій академії наук України, активну дослідницьку діяльність, креативність, наполегливість у реалізації поставленої мети нагороджена подякою Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації.

— Сашо, перш за все вітаємо тебе і раді, що ти представляла Україну на високому форумі світового рівня на далекому континенті. З’ясуй, яка передісторія цієї незвичної поїздки? 

Мабуть, я народилася творчою людиною. Мені подобається співати, танцювати, складати вірші, виготовляти вироби з бісеру. Відколи стало можливим, брала участь у різноманітних конкурсах та олімпіадах — спочатку міських, потім обласних, Всеукраїнських та Міжнародних.  Згодом стала членом Малої академії наук. Перший крок у науку вдався, тож цікавість до різних наукових досліджень із кожним роком зростала. Варто зазначити, що Мала академія наук дає великі можливості своїм слухачам. Завдяки участі у різноманітних проєктах, ми маємо змогу досягати неабияких вершин. Я неодноразово  брала участь у різних наукових конференціях. За їхніми результатами друкувалася в кількох електронних та друкованих виданнях  у співавторстві з науковим керівником МАН Вітою Василівною Авраменко. Разом з нею я активно вивчала проблеми зникнення (три роки пішло на це) нашого Лебединого озера і представляла свій проєкт у МАН. Стала переможницею на обласному рівні, а на всеукраїнському здобула третє місце. Хотілося, щоб про зникаючу перлину Лебедина — наше колись чарівне озеро — знав увесь світ. Саме тому минулого року я написала українською мовою вірш «Зникаюча перлина Лебединщини» і вперше зареєструвалася для участі в Олімпіаді геніїв  у категорії «Креативне письмо». Потім записала відео на фоні зникаючого озера. Того року  я так само  виборола золото на українському етапі і  отримала екоквиток до фіналу. Тільки тоді війна внесла свої корективи, і українські діти брали участь у конкурсі дистанційно, відповідно не треба було проходити співбесіди, але усі матеріали, в тому числі і відеозаписи, подавалися виключно англійською мовою. Тоді підготовка була справжнім квестом. Адже всі пам’ятають перші місяці війни з блекаутами та відсутністю інтернету. А відеозапис на озері ми з мамою взагалі робили з дозволу військових і в їх присутності. Але я впоралася і отримала срібло.

Цього року вирішила продовжити тему війни та збереження довкілля. Чітко розумію, що вона має світове значення. Подумала і визначилася: треба поєднати цю тему і тему війни в Україні. Адже в результаті повномасштабного вторгнення росії в нашу державу українській екосистемі завдано дуже великих збитків.

Взагалі написати вірш — це складно, навіть українською мовою. А якщо англійською його перекласти? У мене це вийшло завдяки вчителю англійської мови з нашої школи Любові Іванівні Труфаненко. Разом ми впоралися блискуче. У ньому йшлося про шкоду екології нашої країни, яку нанесла клята війна. Підготувавши проєкт «Врятуйте Україну від війни», я і цього року вийшла переможцем Всеукраїнської олімпіади і отримала омріяне золото. Далі було хвилююче очікування екоквитка, адже на цей раз ми вже знали, що участь не буде дистанційною, а його власники поїдуть до Америки.  Таку можливість мали не всі переможці, а лише ті, хто успішно проходив співбесіду англійською мовою. Я добре впоралася з цим завданням  і мені таки вручили екоквиток та  включили до складу делегації українських школярів на Genius Olympiad Global, що мала пройти у США.

— А що це за Олімпіада? Розкажи конкретніше.

Це наймасштабніший міжнародний конкурс шкільних проєктів з екологічних питань, що був заснований Terra Science and Education, за партнерства Рочестерського технологічного інституту. Він відбувся у Сполучених Штатах Америки, в м. Рочестер, штат Нью-Йорк.

— Хто взяв у ньому участь?

У міжнародному фіналі брали участь школярі з  60 країн світу , у тому числі й 47 дітей з України. Усього учасники представили 1439 проєктів у семи категоріях екологічного спрямування: наука (688), бізнес (112), робототехніка (39), мистецтво (311 робіт), креативне письмо (209 творів), короткометражний фільм (62 роботи). Це були діти, які стали переможцями Олімпіад геніїв у своїх країнах і отримали так звані екоквитки до США, щоб розповісти світу про екологічні проблеми у своїх країнах і обмінятися власними ідеями з іншими учасниками.

— Як сприйняли твій проєкт в Америці?

Раніше я була переконана, що про війну в Україні знає увесь світ, адже скільки зусиль докладає і Президент України Володимир Олександрович Зеленський, і політичне, дипломатичне, військове керівництво до цього, а ще засоби масової інформації різних рівнів розповідають про боротьбу українських Збройних Сил, українського народу за свободу і незалежність держави. Однак… Я подружилася з дівчинкою з Індонезії, розповіла їй про нашу біду. Проте вона й гадки не мала про ситуацію в нашій державі. Тож через свій проєкт мені вдалося донести і їй, і всім учасникам про горе, якого завдала росія Україні, про руйнації, загублені орками життя українців, зокрема й дітей, про шкоду екології та довкіллю і в результаті бойових дій, і в результаті підриву Каховської ГЕС. Після повернення в Індонезію, вона вирішила стати делегатом Unicef і представляти саме Україну. Тепер я допомагаю їй збирати інформацію про загиблих та постраждалих від війни дітей України.

Кращі роботи з категорії «Креативне письмо» ( в тому числі й моя) були зібрані у збірку, яку отримав кожен з учасників. Вони повезли її до своїх країн, там дадуть почитати своїм рідним, друзям, співгромадянам. Таким чином, більше людей знатимуть про нашу біду.  А ще я заявила про Україну, ставши голосом нашої команди, бо виконала пісню «Ой, у лузі червона калина». Це своєрідний гімн війни, яку розв’язала росія проти України. Отже, я вкотре нагадала світу про нашу рідну країну, нашу землю. Варто зазначити, що я повезла до Америки різні сувеніри ручної роботи з українською символікою, якими ми обмінювалися з багатьма учасниками Олімпіади, зокрема з Кореї, Китаю, Індонезії, Мексики, самого Нью-Йорка та інших міст і країн. Це теж своєрідне нагадування про Україну.

— Сашо, твої враження від поїздки?

Якнайкращі! Я не вперше перетинаю кордон. До війни ми подорожували з родиною. З колективом народного хореографічного колективу«Веселка», де вчуся майстерності танцю з першого класу і по сьогодні, була в Польщі, Болгарії, Туреччині. Цього разу наш маршрут до США пролягав через Польщу та Францію. До Польщі ми діставалися автобусом,  тоді літаком до Франції, а з Франції — літаком до Америки. Такий довгий переліт морями-океанами був захоплюючим. В програмі нашого перебування в США було й знайомство з Ніагарським водоспадом (яка краса!), екскурсія по Нью-Йорку. Та головне — знайомство з численними однолітками з інших держав, спілкування, спільні заходи. Мені припала до душі дівчинка з далекої Індонезії Наджела. Я подарувала їй сувеніри, вона мені — сумочку. Вражень, спільних фото — маса! В моїй душі — задоволення, нестримна енергія від того, що я донесла багатьом біль рідної України.

Про мій проєкт дуже схвально відгукнулися організатори Олімпіади, мої ровесники з різних країн завжди мене підтримували оплесками. Довкола мене завжди збиралася компанія учасників, розпитували про Україну, про наше життя і співчували нашому горю. Та ми, українці, — оптимісти! Переможемо! Слава нашим Збройним Силам! Слава Україні!

— Сашенько, що ти відчувала, ступивши на рідну землю?

Гордість, що я українка. Як говорить народна мудрість: «Де б не були, а вдома краще». Дійсно, це так. Я люблю свою квітучу Україну, рідний Лебедин, родину. Найголовніше у житті — край, де ти народився і живеш. Вже вдруге  я отримала запрошення навчатися в Рочестерському Технологічному інституті з правом отримання стипендії та знижки оплати за навчання (буквально декілька днів тому на мою поштову скриньку надіслали ще один лист). Не буду забігати наперед, але все-таки хочу зазначити, що я мрію навчатися в Україні. І такі запрошення не є для мене спокусою (посміхається). Я щиро вірю, що ми подолаємо ворога і наша країна таки буде процвітати. А ми будемо піднімати її. Все буде Україна!

Бесідувала Софія ПОДОЛЯН.

Уривок із вірша «Врятуйте Україну від війни» Саші БОРИСЕНКО

О, світе, я звертаюся не раз,
Благаючи щодня про допомогу,
Підтримати у цей жахливий час,
Аби омріяну здобути Перемогу!
Спокійно спати й бачить мирні сни
Найбільш за все сьогодні я бажаю.
Врятуйте Україну від війни!
О, світе, зглянься, щиро я благаю!