Чому цьогоріч не було Чемпіонату з футзалу? Ексклюзивне інтерв’ю Костянтина Забуги, начальника відділу молоді та спорту міськради

Протягом багатьох років у нашому місті відбувався відкритий Чемпіонат Лебедина з футзалу. А цьогоріч відбувся лише Кубок. Це викликало певне обурення і багато запитань вболівальників і самих гравців.

«Лебедин сіті» поспілкувався із начальником відділу молоді та спорту виконавчого комітету Лебединської міської ради Костянтином Забугою та з’ясував це питання.

– Костянтине Анатолійовичу! Чим Ви наразі займаєтеся? Це ж не лише футзал?

– Футзал – це одне із… У мої обов’язки входить питання молодіжної політки та розвитку спорту в місті, робота з громадськими організаціями різного спрямування. Лише зі спортивного напрямку наразі у місті діють такі громадські організації: “Лебединська міськрайонна федерація футболу”, “Міська федерація кіокушинкай карате”, “Міська федерація панкратіону України”, Лебединське відділення спортивного клубу інвалідів “Фенікс”, громадська організація «Лебединська організація боксу» та інші. Любителі певних видів спорту в 2019 році хотіли створити футзальну громадську організацію, волейбольну та шахову федерації, але, на жаль, ця справа завершилася на рівні розмов. Крім того, у нашому місті є спортивні секції, спортивні клуби. І хотілося б, щоб їх з кожним роком в місті ставало дедалі більше, а ми зі свого боку будемо надавати як організаційну, так і фінансову допомоги та разом збільшувати кількість любителів  фізичної культури та спорту.

 – Розкажіть, буль ласка, про Відкритий чемпіонат Лебедина з футзалу

– Відкритий чемпіонат Лебедина з футзалу був започаткований у 2012 року, тоді було заявлено 11 команд  («Свобода», «Ураган», «Победа», «Фортуна», «Калюженець», «Нон-стоп», «ДЮСШ-1», «ДЮСШ-2», «Ветерани», «Будилка», «Фаворит») . Ігри відбувалися із 5 лютого по 31 березня. У першому сезоні чемпіонат проходив в одне коло. Тоді чемпіоном стала «Свобода». У другому сезоні брали участь вже 14 команд,  у сезоні 2013-2014 – одинадцять команд, 2014-2015 – десять, 2015-2016 – дев’ять, 2016-2017 – шість, 2017-2018 – вісім, а у сезоні 2018-2019 взяли участь 7 команд.  

– Який із сезонів був найважчим?

– Найважчим сезоном виявився 2017-2018 рік, коли до нашого чемпіонату приєдналася команда «Тростянецький лісгосп».

– Чому саме він?

– Виникало багато перепалок між суддями та футзалістами. Тому, що рівень восьми команд, які брали участь у нашому чемпіонаті, вимагав від організаторів та від суддів відповідних знань і умінь.  А суддів, які б відповідали всім цим характеристикам, на той момент і на сьогодні, на жаль, немає.

– Хто організатор чемпіонату?

– На жаль, лише відділ молоді та спорту в одній особі. Звичайно, було б набагато краще і простіше при створеній у місті громадській організації з футзалу і ми разом би проводили  цей чемпіонат.

– Можливо,  Вам хтось допомагає?

– Велика допомога від директора медичного училища Олександра Удодіка. Він постійно на безоплатній основі надає в користування майданчик свого навчального закладу.

– Говорять, що ви взагалі замінили чемпіонат кубком. Це правда?

– Ні. Це неправда. Він проходив як окремий турнір з футзалу і не був заміною чемпіонату. В цьому році першість була просто призупинена. Але все одно ті болючі проблеми, які виникали при проведенні чемпіонату, були присутні і на цьогорічному Кубкі.

Ще у далекому 1999 році був започаткований Кубок міського голови з футзалу, який традиційно проходив у лютому. У 2012 році цей турнір був перейменований на  честь нашого колеги, товариша, тренера з футболу Володимира Романенка.  У цьому сезоні вирішили провести два окремих Кубка.

– Ну і головне питання нашої зустрічі. Чому в цьому році не було чемпіонату? Яка причина?

– Причин, насправді, дуже багато. Перша – це склад команд футзалістів. Жодна команда чемпіонату тим складом (15 гравців), яким заявлялась на початок, не догравала чемпіонат. Велика частина лебединських любителів футзалу мігрують між Україною та Європою. Сьогодні вони заявлені та грають, а завтра вже відсутні. Постає питання, кому продовжувати грати?  І починаються закулісні домовленості між гравцями та командами, а я повинен все це вирішувати в правовому полі відповідно до Положення та до інших футзальних команд.

Наступна –  суддівство. Це найболючіше питання чемпіонату. Через невихованість деяких наших футзалістів, люди, які б могли обслуговувати ці матчі, просто відмовляються від цієї важкої роботи. Команда, яка виграє матч, дякує суддям, а котра програла – шукає причину програшу в суддях, а не в собі. Тому складно знайти ту людину, яка б могла обслуговувати футзальний  матч.

Невихованість деяких наших футзалістів довела до того, що у сезоні 2017-1018 року я змушений був викликати працівників поліції на певні матчі. Відбувалися непоодинокі випадки, коли гравці та вболівальники хотіли вибігти на майданчик та вчинити бійку з суддями та гравцями, було багато ненормативної лексики на мою адресу. І прикро, що після всього ці люди  не вибачилися.

Також відсутня повага до команд, які грають у чемпіонаті. Були випадки, коли глядачі вели себе безвідповідально, кидали різні речі на футзальний майданчик, приходили в нетверезому стані на перегляд поєдинків. На деякі матчі глядачі зовсім не приходили.

Медичне забезпечення – це також проблема, адже це травматичний вид спорту. Питання медичного забезпечення дуже важливе, яке вирішувати дуже важко. Я направляю офіційного листа в екстрену допомогу до обласного центру,  а вони надають відповідь, що  не можуть обслуговувати такі змагання. В минулому сезоні я просив медсестер, щоб вони обслуговували матчі. Але знову ж таки, якщо травмується гравець, надати швидку екстрену допомогу офіційних повноважень вони не мають. Виходить замкнуте коло.

– Чи чекати на наступний рік чемпіонату?

– Не можна сказати, що чемпіонату більше не буде. Чемпіонат з футзалу це, перш за все, певні правила, за якими він повинен проходити. В наступному році ми будемо вивчати ситуацію, наскільки наші  команди готові їх дотримуватися. По вирішенню всіх проблемних питань організатори готові його продовжити.