У Штепівці відкрили меморіальну дошку на честь загиблого Героя – Олега РУБАНА
Йдуть від нас кращі з кращих, нічим не заповнити ці втрати. Нам залишається лише одне – ніколи не забувати Героїв та ціну, яку вони заплатили за нашу свободу. У прагненні увіковічити усіх своїх загиблих Героїв жителі Штепівського старостату організували відкриття меморіальної дошки ще одному полеглому воїну – молодшому сержанту Олегу РУБАНУ.
РУБАН Олег Олексійович народився 16 червня 1997 року. У Штепівському ЗЗСО навчався з 2003 по 2014 рік. Після школи здобував освіту у Лебединському ВПУ лісового господарства. А далі була строкова служба: до лав ЗСУ призвався восени 2017 року, служив у в/ч А0222 у Президентському полку. Присягу прийняв 15 грудня 2017 року. Два місяці потому, 13 лютого 2018 року уклав контракт, проходив службу в зоні ООС у Донецькій області. Контракт завершився 22 лютого 2021 року.
Під час проходження служби нагороджений медаллю «Ветеран війни – учасник бойових дій».
Рівно рік, з 25 лютого 2021 по 24 лютого 2022 працював в охоронному холдингу «Група швидкого реагування» в м. Києві.
26 лютого 2022 року добровольцем вступив до Територіальної Оборони м. Києва, 18 квітня був зачислений до в/ч 4347. Проходив службу в 112 окремій бригаді ТрО. Брав участь у звільненні Бучі, Ірпеня, Вовчанська Харківської області.
Загинув 2 березня 2023 року, звільняючи українську землю від окупантів, в районі населеного пункту Ямпіль Донецької області. Похований у с. Короваї на Полтавщині.
У Олега залишилася дружина, з якою він одружився 18 серпня 2021 року, та син Єгор.
28 квітня 2023 р. на подвір’ї Штепівського ЗЗСО відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на честь випускника закладу Олега РУБАНА. У церемонії відкриття взяли участь дружина та батьки полеглого Героя, його рідні, керівництво громади, військовослужбовці, жителі села, учні та педагоги.
Однокласники, учителі, сусіди з будинку, в якому зростав Олег, згадують про воїна, як про світлого, завжди усміхненого, щирого хлопця.
«Ніхто й ніколи не сказав жодного поганого слова про Олега. Його всі любили й цінували. А для мене він був найдорожчою людиною і неоціненною підтримкою», – зі сльозами на очах згадує дружина загиблого воїна Марина.
