У Лебедині відбувся зворушливий та важливий захід: місцеві жителі вийшли на мирну акцію, аби вкотре нагадати суспільству про військовослужбовців, які досі не повернулися додому з фронту — тих, хто перебуває в полоні або вважається зниклим безвісти.
Учасники заходу вишикувалися вздовж вулиці, тримаючи в руках великі банери з портретами та історіями своїх рідних — синів, чоловіків, батьків і братів. На плакатах закарбовані імена Героїв, дати їхнього зникнення та назви підрозділів. Кожен банер — це крик душі та головний посил сімей: «Чекаємо! Віримо! Любимо!».
Особливою та надзвичайно емоційною частиною заходу стала символічна інсталяція. Організатори розставили стільці, на які накинули військову форму-«піксель», а поруч поставили армійські берці. На кожному стільці були прикріплені щемливі написи від імені воїнів, які щодня відгукуються в думках тисяч українських родин: «Не відпускай мене у спогади», «Мамо, я знайдусь», «Тату, я тримаюсь», «Я повернуся у ваші обійми». Поруч стояв застелений скатертиною стіл із чашками та солодощами — символ порожнього місця в рідній оселі, де на захисника з надією чекають на сімейне чаювання.
Акція знайшла щирий відгук у серцях містян. Водії автівок, що проїжджали повз, активно сигналили на знак солідарності та підтримки сімей, які несуть цей важкий тягар невідомості.
Головне гасло заходу — «Безвісти зниклі — не значить забуті».
