Сьогодні, 28 березня, центр Лебедина знову став місцем єднання та незламної надії. Рідні військовослужбовців та небайдужі жителі громади вийшли на мирне зібрання, щоб нагадати: ми чекаємо на кожного захисника, який перебуває у ворожому полоні або вважається зниклим безвісти.
Уздовж дороги вишикувався живий ланцюг. У руках учасників портрети рідних, прапори та плакати з написами, що стали криком душі: «Поверніть мого сина!», «Чекаємо на тата», «Не мовчи про полон»;
Такі заходи — це нагадування всьому світові, що за кожною цифрою у списках стоїть жива людина та родина, яка живе в очікуванні телефонного дзвінка зі словами: «Я вдома».