9 лютого в місті Лебедин відбулася акція-підтримка зниклим безвісти та полоненим військовим. Громадськість зібралася, щоб нагадати всім про тих, хто боронив Україну, але досі не повернувся додому.
?? Активними учасниками та співорганізаторами заходу стали рідні зниклих безвісти військових. Вони докладають зусиль, аби про їхніх близьких не забували, і продовжують боротьбу за їхнє повернення.
На знак пошани до всіх, хто перебуває в полоні або вважається зниклим безвісти, Науменко Тетяна написала зворушливий вірш “Я повернусь”. У ньому звучить головна надія всіх, хто чекає своїх рідних:
? “Ти чекай, я повернусь, ти чекай мене.
Може час, а може день, може рік мине.
Ти діждешся, знаю я, тільки цим живу.
Бо тебе кохаю я в сні і наяву.” ?
Цей вірш став символом віри та незламності, нагадуючи, що боротьба за повернення наших воїнів триває.
⚡ Мітинг у Лебедині – це ще один голос, що закликає не забувати про тих, хто віддав свою долю війні. Кожен полонений і зниклий безвісти – це не просто ім’я, це чиїсь син, брат, чоловік або батько, якого чекають вдома.
??? Їхня боротьба не закінчена. Їх чекають. І вони повернуться! ???