У Лебедині трагічно обірвалося життя Сергія, чоловіка без постійного місця проживання, який протягом десяти років жив у занедбаному будинку без вікон та опалення. Його життя було позначене явними ознаками психічного захворювання, що, ймовірно, і стало причиною його безпорадності.
Підтримкою для Сергія були небайдужі мешканці, які щодня приносили йому їжу та гарячі напої. Люди намагалися допомогти чоловікові, влаштувавши його до притулку, але зіткнулися з непереборною перешкодою – відсутністю документів.
Через свій стан Сергій не міг зробити фотографію для нового паспорта, а без нього шлях до притулку був закритий.
Історія Сергія викликає багато запитань: чи був винен він у своїй безпорадності? Чи достатньо ми робимо для тих, хто опинився на узбіччі життя?
Смерть Сергія – це не просто трагедія однієї людини, це відображення системної проблеми, яка потребує негайного вирішення. Ця історія має стати поштовхом для змін у підходах до допомоги бездомним людям, особливо тим, хто страждає від психічних захворювань.
Вічна пам’ять!