Тренер з панкратіону Сергій Гавриш: «Мене мотивують і надихають діти»

Сергія Гавриша у нашому місті знають всі прихильники панкратіону і спорту загалом. А якщо ви зі спортом не надто дружите, то знайомтеся: тренер Сумської обласної ДЮСШ, засновник Лебединської міської федерації з панкратіону і батько двох дітей Сергій Гавриш.

Кожен свій день він присвячує тренуванням і вихованцям, які з радістю поспішають на заняття. До слова, наймолодшому спортсмену у команді Сергія Гавриша п’ять років, а всього заняття відвідує близько 50 дітей. Ми слідкуємо за досягненнями нашого земляка, тому після високого результату в Іспанії скористалися приводом для розмови:

• – Коли знайомишся з цілеспрямованими і відомими людьми, завжди хочеться в них дізнатися, як починався шлях, хто прищеплював любов до тієї чи іншої справи. Як ви прийшли у спорт?
• – Мій батько привів мене на секцію вільної боротьби, коли я був ще школярем. Під час навчання у педагогічному коледжі займався дзюдо, а в інституті – і вільною боротьбою, і дзюдо. Після закінчення навчального закладу у 2008 році почав працювати тренером. Загалом понад 20 років у спорті.
• – Яке із власних досягнень ви вважаєте найважливішим чи знаковим?
• – Це участь у Чемпіонатах світу. Перший відбувався у Білорусії у 2016 році, а другий – цьогоріч в Іспанії.
• – За час спортивної кар’єри, де вдалося побувати? І яка з країн вразила найбільше?
• Був у трьох країнах. Найбільше сподобалися Угорщина та Іспанія.
• – Чому навчаєте дітей, які приходять у спорт, крім власне прийомів боротьби?
• – Дітям прищеплюю любов до природи. Ми неодноразово влаштовували прибирання лісу, ходили у туристичні походи. Також виховую в них почуття поваги до старших і дотримання дисципліни.
• – Чи мрієте, щоб ваші сини теж пов’язали своє життя зі спортом? Чи вбачаєте ви в них потенціал?
• – Мрію і щоб мої власні діти, і щоб мої вихованці стали відомими у світі спортсменами.  Старший син з шести років займається панкратіоном. Не все вдається так, як хочеться, але ми працюємо над цим. Меншому сину лише два роки, але думаю, що він підросте і зможе досягти результатів у спорті.
• – Як змінилися ваші цінності з початком війни?
• – Відчутних змін не сталося. Але серед наших вихованців є діти військовослужбовців. І ми під час тренувань робимо все можливе, щоб на їхніх обличчях були посмішки. Діти повинні отримувати задоволення від тренувань, відволікатися від складних тем. Звісно, ми спрямовуємо наші зусилля і на підтримку ЗСУ, завдяки яким вдається збиратися на тренування.

• – Хто чи що вас мотивує/надихає?
• – Мене мотивують і надихають діти: їхні результати, їхня завзятість, відданість. З деякими вихованцями ми тренуємося понад вісім років. Не зважаючи на всі складнощі: спочатку – коронавірус, тепер – війна, але ми всі разом. Завдяки їм я рухаюся вперед.

• – Розкажіть про Чемпіонат в Іспанії.
• – Це був Чемпіонат світу з грепплінгу. Він проходив  у жовтні цього року. Грепплінг – це  вид боротьби, де застосовуються кидки зі стійки, задушливі бойові прийоми, але заборонена ударна техніка. Цей Чемпіонат був для дорослих спортсменів. Я мав чотири зустрічі: під час перших двох я переміг поляка і канадця, на третій зустрічі перемогу отримав спортсмен із Казахстану. Я поступився йому у балах. За призове третє місце боровся із французом, і переміг з рахунком 8:5.

• – Ви відома у нашому місті людина, фактично зірка спорту. Чи особисто ви знайомі із видатними спортсменами саме у вашому напрямку?
• – Я не вважаю, що я зірка спорту. Просто роблю свою роботу, отримую від цього задоволення. Звичайно, у своєму виді спорту я знаю видатних спортсменів – це Сергій Гузев і Кирило Горобець. Вони майстри спорту, чемпіони. До речі, саме в нас розпочинали свою кар’єру Світлана Скрипник і Вікторія Синявіна. Ці спортсменки є чемпіонками світу і Європи, а ще заслуженими майстрами спорту.

Дякуємо вам, Сергію, за це приємне спілкування та бажаємо ще більше перемог, досягнень і здійснення бажань!

Марина ІВАНОВА