Сьогодні, 4 лютого 2026 року, Лебединська громада знову завмерла у глибокій скорботі. В останню путь провели земляка, мужнього воїна та вірного сина України — Юрія Васильовича Марченка.
Пекучий біль та сльози розпачу об’єднали сотні мешканців, які прийшли віддати шану Герою, чиє життя обірвалося у боротьбі за нашу свободу.
Шлях воїна та патріота
Юрій Васильович народився 5 травня 1971 року. Його військовий гарт розпочався ще в юнацтві:
— 1989 рік: строкова служба на посаді пожежного.
— 1990–1991 роки: виконання обов’язків командира відділення.
— 2018–2021 роки: служба у лавах Збройних Сил України на контрактній основі.
При повномасштабному вторгненні ворога, Юрій не зміг стояти осторонь. Маючи чималий досвід та непохитну громадянську позицію, у червні 2022 року він знову одягнув військовий однострій, щоб захистити свій дім і свою родину.
Останній бій
Юрій Марченко служив командиром стрілецького відділення 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені Івана Виговського. Разом із побратимами він тримав оборону на найскладніших ділянках фронту.
Серце воїна зупинилося 25 січня 2026 року. Він загинув під час виконання бойового завдання, відбиваючи збройну агресію рф поблизу населеного пункту Шевченка Харківського району Харківської області.
«Він був не просто командиром, а надійним плечем для кожного з нас. Рішучий, відповідальний, відданий присязі до останнього подиху», — згадують побратими загиблого.
Герої не вмирають. Вони просто перестають бути поруч, стаючи нашою вічною пам’яттю та небесною вартою.
