Вернути б тих, кого забрало небо,
Хто рідним був і дорогим до болю.
Тоді свічок “за упокій” не треба,
Не було б сліз і нарікань на долю.

Вернути б тих, без кого пустка дім,
Хто в наші сни з Небес летить на крилах.
Так мало слів говоримо живим
І так багато, коли плачем на могилах…

Ксюша, ми тебе любимо та пам’ятаємо. Ти живеш у наших серцях.

У вічній скорботі – мама, діти, чоловік, сестра і племінники.