Сергій Сергійович СТРАШНЕНКО: воротар – син воротаря!

Вітаємо з 45-річчям з Дня народження.

Воротарем Сергій став не випадково. Помітний вплив на його вибір зробив батько майстер спорту СРСР Сергій Васильович, який багато років захищав ворота кількох команд. Неодноразово син у складі команди разом з батьком виїжджав на матчі. А першу дорослу зустріч провів, будучи одинадцятикласником Сумської СШ №17. 22 березня Сергій Сергійович відзначає ювілейний, 45-й День народження.

ВПЕРШЕ Сергій заявив про себе на Першому Різдвяному турнірі з футзалу серед юнаків, який започаткували в Сумах у 1991 році і відтоді він став традиційним. Вихованці тренера Олександра ДЯКОВА впевнено виграли змагання серед 15 команд. У фінальному матчі перемогли «Зміну» з Калуги- 2:1. Сергія було названо кращим воротарем. Половина гравців з того складу, зокрема Сергій БІЛОЗОР, Дмитро БЕРМУДЕС, Роман СОВЕНКО, Максим СУБОТІН та інші заявили про себе у великому футболі.

Спочатку Сергій хотів виступати на позиції центрального захисника. Йому сподобався як на цій позиції грає В’ячеслав ХРУСЛОВ. Але згодом змінив своє рішення і зайняв місце у воротах. Перший дорослий матч провів за сумський «Агротехсервіс» у Чернігові з «Десною» 11 травня 1996 року. На 27 хвилині замінив свого партнера по амплуа, який пропустив 2 м’ячі. Довелося тоді вийняти м’яч з воріт і Сергію. У наступному матчі «ковтнув» аж 4. На цьому його кар’єра у Сумах завершилася. Тоді команда виступала вкрай невдало. Програвши три заключні матчі із загальним рахунком 0:16, «Агротехсервіс» вибув до Другої ліги.

Наступними у кар’єрі Сергія були ужгородська «Говерла» і вищоліговий запорізький «Металург», в якому зіграв 2 матчі в основі. В них команда мала успіхи, перегравши в чемпіонаті кіровоградську «Зірку» (4:2) і одеський СКА (3:2) у розіграші Кубка України. Юнак не хотів сидіти на лаві запасних, тому залишив команду. Погравши ще у кількох колективах, повернувся до рідних Сум. Болільники схвально вітали повернення воротаря, який своєю грою сприяв успішному її виступу у багатьох матчах, як, скажімо, у протистоянні із донецьким «Олімпіком» (1:0), в якому, як кажуть футболісти, тягнув усі м’ячі. Або впевнені дії у принциповому фінальному дербі розіграшу Кубка губернатора області з охтирським «Нафтовиком» на його полі. Гості переможно завершили зустріч (2:0), завдяки впевненій грі Сергія СТРАШНЕНКА. Як ту не згадати стартовий поєдинок із алчевською «Сталлю» чемпіонату сезону 2002/2003. Тоді в команді було 11 гравців, з яких – двоє воротарів. На заміні нікого не було. Сергію довелося грати в полі.
-Грав попереду, як міг,- згадує Сергій Сергійович. – Конкретного завдання не було, відволікав захисників, змушував їх бути в напрузі. Перший тайм витримав, а на другий сил уже бракувало. Ледве дограв. Тоді ми зазнали поразки (0:2).

Відігравши за команду майже 70 матчів (а за кар’єру майже вдвічі більше), на прохання директора ФК «Суми» Вадима ГОРДІЄНКА став працювати в команді тренером воротарів. Вимушено сидів у запасі, проте на поле не виходив. Він доповнив дует тренерів Ігор ЖАБЧЕНКО – Юрій САК, під керівництвом яких сумчани посіли 2 місце в Другій лізі. Кілька разів виконував обов’язки головного тренера. А за кілька років команда канула в Лету.

Чи могла по-іншому скластися футбольна доля СТРАШНЕНКА- молодшого? Про це краще запитати у Сергія Сергійовича.

…Наразі він працює дитячим тренером у КДЮСШ «Суми».  У 2021 році Сергій Сергійович відкрив у Лебедині приватну футбольну школу. Виховує синочка Серафима, якому півтора року. Чи продовжить він естафету батька і дідуся – покаже час. Головне, як говорить батько, щоб зростав малюк здоровим і захоплювався спортом. А футбол нікуди від нього не дінеться.

А що бажає майбутнім футболістам ветеран сумського футболу? Працьовитості та самовіддачі, постійного підвищення майстерності. Лише дотримуючись цих правил, вони зможуть стати справжніми майстрами й досягти вершин у футболі. А ще мріє про хорошу команду в Сумах, сформовану з вихованців місцевого футболу.

Сергій Сергійович зі своїми вихованцями.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Кубок України 1998/1999. 1/16 фіналу. «МЕТАЛУРГ» (Запоріжжя) – «ЧОРНОМОРЕЦЬ-2» (Одеса) – 3:2. 11 листопада 1998 р. Центральний стадіон «Металург». 1 500 глядачів.
«МЕТАЛУРГ»: Страшненко, Конюшенко, Маркін, Богатир, Акопян, Смірнов, Демченко, Коваленко ( Коновальчук, 74), Громов ( Липський, 74), Ключик ( Чорнявський, 46), Полтавець.
«ЧОРНОМОРЕЦЬ-2»: Чистов, Спіцин, Булигін-Шрамко, Костюк (Печенний, 82), Кірієнко, Каряка, Никифоров, Щербаков ( Заруцький, 64), Стрижаков ( Чернов, 71), Мочуляк, Терещенко.
Голи: 1:0 – Полтавець (11, пенальті), 1:1 – Терещенко (11), 1:2 – Ключик (18, автогол), 2:2 – Полтавець (32), 3:2- Демченко (80)/ Попередження: Спіцин (48), Заруцький (87).